Монтаж дощоприймача та його роль у системах поверхневого водовідведення
У системах дощової каналізації класичний дощоприймач виконує функцію локального збору стічної дощової води з даху будинків (за наявності жолобів) або цільових зонах на поверхні землі, після чого перенаправляє воду в септик, очисну установку, дренажний колодязь або дренажне поле (залежно від ступеня забруднення стічних вод).
У яких випадках потрібне встановлення дощеприймачів. Який вибрати
Установка дощоприймача дає можливість захистити від руйнувань фундамент будівлі, асфальтове, бетонне або плиткове покриття через проникнення вологи всередину. Монтаж дощоприймача вирішує проблему утворення калюж на території приватних будинків, автостоянок, автомийок, АЗС, СТО, тротуарів, вулиць, торгових комплексів, супермаркетів, складів, заводів, фабрик тощо.
Ефективна та довговічна експлуатація можлива виключно за умови правильного вибору та монтажу дощоприймача. Розрізняють пристрої за матеріалом виготовлення: пластикові, бетонні та полімербетонні. Перші підійдуть, якщо проводиться установка дощоприймача у вимощення будівлі, придверний приямок, під покрівельний водостік, на вході у двір, під'їзд, на тротуарах, у парках, скверах та інших місцях, де немає сильних навантажень. Для облаштування точкового водостоку на проїжджій частині, промисловій ділянці, парковці, автомийці вже потрібно використовувати посилені бетонні та полімербетонні вироби. Кожна модель зливоприймача відповідає певному класу навантаження: А15, С25, Е600 тощо.
Як правильно встановити дощоприймач
Під час експлуатації на елементи зливової каналізації впливає волога та температурні перепади, динамічні навантаження на решітку, тому найменші помилки під час проведення монтажних робіт можуть призвести до погіршення працездатності системи водовідведення.
Інструкція з монтажу дощеприймачів:
- Установка зливоприймача починається з розмітки території з урахуванням розміщення відвідних лотків та дренажних колодязів
- Зробити заглиблення у землі, що перевищує висоту корпусу на 150 мм. Ширина траншеї має перевищувати на 300 мм ширину корпусу пристрою.
- Підготувати основу: засипати та утрамбувати дно траншеї сумішшю цементу та піску товщиною не менше 100 мм.
- Укласти гідроізоляційну мембрану, щоб запобігти попаданню вологи в основу.
- Виставити опалубку і виконати заливання бетонної обойми з бетонного розчину не менше класу міцності В25 товщиною шару 100-150 мм, залежно від моделі зливоприймача.
- Вибити або вирізати по трафарету потрібний отвір у корпусі зливоприймача під відведення труби діаметром 50, 110 або 160 мм.
- Обробити місце стикування відвідного патрубка та корпусу поліуретановим герметиком. Від того, як з'єднати лоток та дощоприймач, залежатиме ефективність роботи всієї системи каналізації.
- Встановити дощоприймач за рівнем. Незалежно від покриття, декоративні решітки повинні розташовуватися нижче проїжджої частини на 3-5 мм, щоб забезпечити належний водостік.
- Залити боковини бетонної обойми («шуби») до рівня твердого покриття: плитки, бетону чи асфальту.
- Укласти бруківку або альтернативне покриття, встановивши спочатку смуги ДСП поруч із лотком, щоб сформувати герметичний паз.
- Демонтувати фанеру та загерметизувати шовний паз між лотком та твердим покриттям з використанням герметика на поліуретановій основі.
- Зібрати дощоприймач (встановити сифон, перегородку, кошик для сміття). Не важливо, в якому порядку робити складання, для правильного монтажу дощоприймача спочатку важливі розміри корпусу.
Потрібно знати! У випадках, коли каналізаційна труба прокладена занадто глибоко, допускається встановити вертикально 2 дощоприймачі (один на другий), попередньо здійснивши надбудову. Верхній зливоприймач з декоративною решіткою прийматиме стоки, нижній – підключатиметься до дренажної труби.
Більш детально дивитись тут